Еміль Клаус — жінка серед ромашок біля річки, листівка

Молода жінка сидить біля повільної річки, напівприхована серед білих польових ромашок, спостерігаючи, як вода несе відображення дерев і хмар. Тут ніщо не квапиться — Еміль Клаус пише саму нерухомість, той неспішний післяобідній час, що не належить жодній конкретній історії, лише тихій компанії води й світла. Це ніжніша, більш споглядальна робота, ніж його яскравіші садові сцени, ближча за настроєм до затамованого подиху, ніж до миті дії.

Добре пасує як листівка «просто подумати про тебе», або посткросинг для того, хто любить пейзажі більше за сюжети.