Еміль Клаус — Верба над струмком. Листівка

Струмок в'ється між зеленою травою до далекої смуги дерев, а праворуч над водою схилилася верба — її гілки написані у характерній для Еміля Клауса легкій, мерехтливій манері. У траві розкидані рожеві й лілові польові квіти, а персиковими відблисками підсвічені хмари пливуть небом. Тут немає ні постаті, ні сюжету — лише вода, повітря й одне дерево, що тримає всю композицію. Тиха листівка для запису, якому не потрібен привід — лише спокійна хвилина, яку хочеться комусь передати.