Еміль Клаус — переправа порома на Лейє, листівка

Здається, усе село вийшло на берег того дня. Десяток постатей — чоловіки в темних капелюхах, жінки в літніх блузках, діти попереду — стоять на березі, порослому польовими квітами, і дивляться, як пором повільно перетинає річку. На палубі видно пасажирів, а вдалині за протилежним берегом — тополі й тонкий шпиль сільської церкви. Еміль Клаус пише цю мить із неприхованим задоволенням, не як постановочну сценку, а як те, що йому справді подобалося спостерігати.

Серед його краєвидів Лейє це найлюдніша й найтепліша сцена — гарна листівка, щоб надіслати звістку про власну зустріч із близькими.