Дівчина збирає папороть у сонячному лісі — листівка Еміль Клаус

Тут головну роль відіграє світло. Молода жінка в блакитній блузці в горошок збирає папороть на узліссі, а Еміль Клаус дозволяє плямистому світлу лягати на листя й траву спалахами жовтого й зеленого — той вільний, уривчастий мазок, що найкраще визначає бельгійський люмінізм. Тут немає сюжету понад сам момент: тиха справа, тепле пообіддя, світло, що рухається крізь дерева. Це один із творів, що показують, чому Клауса пам'ятають передусім як художника світла, а вже потім — людей.

Лісова тиша цієї роботи личить природничому щоденнику, нотатці про збирання трав або листівці, надісланій після лісової прогулянки.