Еміль Клаус — садиба крізь голі осінні дерева, листівка

Дерева тут наче рожеві. Не буквально, але в пізній дивізіоністській манері Еміля Клауса голі стовбури написані в рожево-мальвовому, приглушено-бузковому та охристо-жовтому — контрастні відтінки зливаються так, що холодне пізньоосіннє світло звучить майже тепло. Крізь стовбури проступає біла садиба з зеленими віконницями, найпростіша нота в інакше несподіваній композиції.

Глибоко-руде листя встеляє землю — картка для тих, хто цінує саме перехід сезону, а не його крайнощі.